По мотивам і настрою тема проекту продовжує візуальну рефлексією над травмами. В роботі обраний формат зіну для наданння більш камерної та інтимної форми. За допомогою автопортретів і фотографій мертвих тварин я намагаюся закарбувати для себе досвід переживань і поринути глядача у стан невизначеності, тривожносності. Більш буквально автопортрети відображають суб'єктивність самого журналу, а мертві тварини - думки про смерть і її образність.
Поезія і тексти слугують своєрідним другим поверхом чи шаром ,який вбирає в себе всі ці емоції і вибудовує над ними новий ,більш чистий і відкритий(наївний,справжній) спосіб сприйняття світу.
According to the motives and mood, the theme continues the visual reflection on the injuries. With the help of self-portraits and photographs of dead animals, I try to engrave for myself the experience of experiences and plunge the viewer into a state of uncertainty, anxiety. More literally, self-portraits reflect the subjectivity of the magazine itself, and dead animals - thoughts about death and its imagery.
Poetry and texts serve as a kind of second floor or layer, which absorbs all these emotions and builds over them a new, cleaner and more open (naive, real) way of perceiving the world.
